Надія Григорівна, 84 роки, резидент будинку для людей похилого віку в с. Перемога

“Коли мені було 16 років, то мріяти не було часу. У мене було велике бажання навчатись.
Я спочатку закінчила геологорозвідувальний технікум і працювала геофізиком, в експедиціях за межами України. Коли вперше поступала в інститут на заочний, здала екзамени на чотири и п`ять. Але мене не прийняли, бо малий стаж роботи був. Тоді кілька років взагалі не бралась за навчання, а потім відважилась і знов поступати пішла. Поступила, навчалась, закінчила інститут, працювала інженером на підприємствах військово-промислового комплексу. Спочатку в Новосибірську, а потім в Києві.

Мала успіхи, роботу дуже цікаву, але різні випадки були. Життя таке складне, комусь чужі успіхи подобаються, він радіє їм, а хтось має прижати, влізти самому, присвоїти досягнення. За допомогою мене високе начальство вирішило якось скористатися ідеями, працею однієї хорошої людини. А для того потрібно було “з`їсти” його, підставити, зробити так, щоб він не справлявся з роботою. Тоді було б можливим поставити на вид та звільнити. Ось мене і змушували не здавати результати роботи цієї людини в конструкторське бюро. Але я відмовилась. Не по совісті це.

Мій начальник злий був, питав, хто керує науковим прогресом – начальник чи підлеглий? А я й казала, що той керує науковим прогресом, хто створює його. Такий злий був, шо подав заяву на моє скорочення. Викликає тоді мене заступник по кадрах, каже, що цінує мене, може перевести на іншу роботу. А я вже була морально готова піти, знала, навіть якщо втрачу роботу, то зможу вийти з цієї ситуації, бо в мене є потенціальні можливості. Я була впевнена в собі, в своїх знаннях.

Тоді все вирішилось добре. Я перейшла до іншого відділу, до тієї людини, яку намагалися “з`їсти”. Ми працювали разом. Працювали до самої пенсії.

Раджу пізнавати себе, свої можливості, розвивати себе, займатись тією справою, до якої лежить душа. Не здаватися відразу, наполегливо йти до мети. Тоді справа буде успішна.

Нещирість – саме страшне в людині. Намагайтеся бути подалі від таких людей. Потрібно постійно пам`ятати, що вони можуть у будь-який момент підвести, що не завжди можна їм довірятись.
А якщо зустрів щиру людину, то бережи стосунки з нею.
Ви пам`ятаєте, як сказав Володимир Висоцький? І я з ним повністю згодна.

“Если шел за тобой, как в бой,
На вершине стоял хмельной,
Значит, как на себя самого,
Положись на него”.

Чи може людина бути щасливою? Аякже! Не завжди, але більшу частину свого часу людина може бути щасливою: це особисті відносини, це задоволення своєю діяльністю, цікавість навколишнім світом, наукою, літературою, містецтвом, мрії про те, що ти хочешь побачити та відчути. Людина, яка всім цим наповнена – щаслива.

Якщо мені вдається реалізувати те, що я задумала, то це безумовно викликає щастя. Я надихаюсь оточуючим світом, в мене є досвід спілкування з різними цікавими людьми, я багато бачила – майже всю Україну, і Схід, і Сибір. Це настільки захопливо, що залишилось і у враженнях, і залишається у віршах.

Бувають, звісно, розчарування та втрати. Якщо немає сили пережити це, то людина страждає. Але я вірю, що неможливо розчаруватися в цілому житті. Є невдачі, є біль, але потрібно йти далі.

Вірити в щастя, цінувати його.
Берегти здоров`я.
Бути оптимістами”.

  • БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «НАША ПЕРЕМОГА»
  • +38 097 3154316
  • team@nashaperemoga.com.ua
  • вул. Тимошенка, 7Б, кв. 35, м. Київ, 04212
Допомогти

Платіжні методи:
liqpay
mastercard
visa
© 2014-2022 «Благодійний фонд «Наша перемога» | Користувальницька угода | Політика приватності