Добролюди. Катерина Черкашина

Маємо радість дружити із Катериною Черкашиною, нашою давньою, надійною та дуже розуміючою благодійницею. Щасливі знати її та її рідних, відчувати її регулярну підтримку. Попросили поділитися, чому їй важливі справи добра, чому саме підтримка літніх людей. Катя, хоч і вважає, що милосердя має бути тихим, та ми умовили її розказати про свій досвід, аби допомогти побачити таку можливість і іншім людям, які не знають, як, або знають, та не наважуються. Тож сподіваємося, розповідь Катерини стане натхненням для багатьох людей з відкритим серцем долучатися до добрих справ. А ми їй щиро вдячні за підтримку і словом, і ділом.

“Благодійність для мене – це діяти згідно своєї сутності. Хоч кожна людина і робить помилки, але в душі по совісті завжди знає, що є добром і що є злом. Колись я зрозуміла, що вибираю віру в любов, милість і прощення. І тепер, коли не роблю добра згідно зі своєю спроможністю і бажанням, то відчуваю себе духовно голодною і непотрібною, як би перестаю бути собою.

Років 10 тому, я познайомилася з людиною , яка опікувалась людьми похилого віку. Я тоді вперше побачила лідера, який займається не дітьми, не молоддю, а самою нерозрекламованою категорією людей. Наше знайомство було недовгим, але залишило слід. Після народження мого першого внука я стала переживати кризу, бо досягла поставлених цілей як дружина і мама. Я замислилася, яку категорію людей я можу ще любити так щиро і відверто, як мою родину. Тоді я згадала, що завжди була коханою онукою і завжди любили моїх бабусь і дідуся. Розрив через війну з родиною і останньою живою бабусею став фінальною крапкою мого пошуку самореалізації. Як раз в цей час мені на очі трапилося повідомлення в фейсбуці про допомогу літнім людям. Я одразу, не до кінця розуміючи, чим я можу допомогти, зреагувала на рекламу і відгукнулася. Дізнавшись про потреби стала допомагати своїми ресурсами, а у багатодітної мами в декреті головний ресурс – родина. Тож в секонді за копійки купляла тканину, шила костюми, вигадувала програму і їздила з дітьми на свята вітати мешканців Перемоги. Разом з дітьми ми розмальовували пряники або пересилали незначні кошти для привітань. З життя знаю, що будь-яку проблему можна зрушити з місця, прикладаючи регулярних зусиль.

Тому і тоді, і зараз я завела собі звичку не розпочинати витрачати кошти з любого мого доходу, поки я не віддам сталий процент з них на добро та піклування про стареньких. Окрім душевної реалізації є і практична користь – це відношення до стареньких моїх дітей. Я своїм прикладом вчу їх любити і поважати старість, а це добрий бумеранг, який мені неодмінно вернеться, коли я стану старенькою. Після другої втечі нашої родини від війни в іншій країні я одразу пішла в центр соціалізації іноземців і повідомила, що хочу працювати з старенькими. Через три місяці школи я здобула працю, яку люблю і якою пишаюся. Тепер кожен день моєї роботи, це нагадування про мій борг перед старенькими з Перемоги. Так я вгамовую свою тугу за рідним краєм, згадую мою рідну бабусю, яку я вже не побачу і яка в 100 років померла в чужім краю… Багато причин, чому саме старенькі… Бо то я, то моє, моя відповідальність і місія“.

Будемо вдячні, якщо оберете допомагати літнім людям та з особливими потребами.

• Задонатити за посиланням
• Волонторська підтримка також дуже важлива. Заповніть будь ласка анкету
• Ви також нам дуже допомагаєте робити життя літніх людей гідним та радісним, обираючи товари, що народилися в процесі реалізації наших проєктів, а також мерчів фонду у Магазині